Уже 75 років пройшло з тієї пори, щороку залишається все менше очевидців тих кривавих подій, а рани загальнолюдської пам’яті все ще ятряться. Вогняна віхола боляче обпалила кожну сім'ю. Майже у кожній хаті не дочекались батька чи матері, сина чи дочки, сестри чи брата. Тисячі дітей виростали сиротами в нестатках та смутку, не зігріті батьківською ласкою, теплом родинного вогнища. Та, благословенні на добро і щастя, вони вижили і зберегли пам'ять про тих, хто впав жертвою війни. Цьогоріч День Памяті та примирення особливо тривожний і болісний, адже не маємо навіть нагоди зібратися разом, щоб вшанувати і полеглих на фронті, і жертв серед мирного населення, і закатованих через свою віру, національність чи расу. Однак, Національний музей історії України у Другій світовій війні підготував різноманітні заходи (серед них подкасти «Щоденники війни» та інтерактивні ігри «Упізн ... Читать дальше »