Лише вчора ми насолоджувались смаком запашного короваю, а сьогодні різким контрастом стала година-реквієм до вшанування жертв Голодомору в Україні «Жнива скорботи», проведена Сторожук М.М. Щорічно ми нагадуємо своїм учням про ті моторошні події , та все одно розум не хоче вірити у те, що саме на нашій родючій землі відбувався той страшний геноцид. Скуштувавши лише шматочок паляниці, відтвореної за приблизним переліком інгредієнтів, знайдених викладачем у різних джерелах, розумієш, що нікому до кінця не збагнути тієї трагедії приниження людської гідності повною мірою, бо, незважаючи на різні життєві негаразди, ми все ж маємо хліб на столі. Учасникам та присутнім на заході важко було стримувати емоції, переглядаючи світлини та відео тих часів. Незважаючи на те, що наші західноукраїнські землі в той час постраждали не так сильно, ми не можемо забути про це штучне знищення мільйонів невинних людей, адже й знаємо ми про ті події тільки завдяки тому, що очевидці Голодомору передавали свої спогади з покоління в покоління.
    
|